Много радости и смеха
Мы хотим вам пожелать,
Настроения, успехов,
Никогда не унывать,
И пусть первого апреля
Будут шутки и приколы,
Чтобы быть еще неделю
В настроении весёлом.

В цей день потрібно жартувати,
І людей усіх вітати!
Адже сенс у цьому є,
Хто жартує – той живе!
І тому я всіх вітаю,
Посміхатись заставляю.
Зичу Вам я грошей міх,
В цей день жартів і потіх.

Кожен хоче шуткувати,
У день сміху жартувати,
Обдурити хоче всіх,
Не попастись нам на сміх!
Ну якщо вже і попались,
І над Вами насміялись,
То у цей день без обід –
Пожартуйте й Ви у слід!

***
Перше квітня в Україні
Відзначають свято сміху.
Hу, потіха! От потіха!
Наче цілий білий світ
З’їв смішинки на обід!

***
Перше квітня, перше квітня
Ха-ха-ха – брехня всесвітня.
Всіх вітаю я з цим днем,
Будь не дурнем, будь конем.

Сила усмішки у творчості українських письменників

І. Бібліотекар Сьогодні ми зібралися, щоб відпочити,пожартувати, щиро посміятися, почути і відчути рідне слово. Словом можна підняти настрій людини, викликати різноманітні почуття – любов, ненависть, смуток, жаль, радість, сміх. А що може бути кращим за сміх!? Людина сміється! Чудово! Це означає, що їй добре, спокійно, радісно. Нехай і сьогодні в день сміху всім буде весело і затишно. Французький письменник Віктор Гюго якось сказав: «Сміх – це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя». До речі, саме так і було! Сонце прогнало зиму із землі, і Гюго побачивши усміхнене сонце, подумав: сміх і сонце – хіба не схожі вони своєю життєдайною силою?!
Учень. Здається, люди зрозуміли це задовго до Гюго. Тисячоліттями людство зберігало й передавало наступним поколінням веселі казки, дотепні історії, жартівливі пісні, кумедні побрехеньки, безліч народних усмішок, смішних афоризмів, анекдотів, жартів. Та хіба все перелічиш? Сміх, як і сонце, має тисячі променів і промінчиків. Щось подібне помітив колись Лев Толстой, зауваживши: « Сміху, як і закоханості, не навчиш. Сміх – натхнення».

Учень. Але я певен, що серед тих, хто нас зараз слухає, багато знайдеться опонентів Толстого. Вони скажуть: « Чом би було не сміятися тому графу – бороданю? У нього було все – і маєток, і кохання, і талант, і можливість отримати прекрасну освіту, і подорожувати, і розважатися. А що робити нам? Сміятися, коли батько кілька місяців не отримує зарплати, а мати не знає з чого зварити борщ? Сміятися, коли немає за що купити книжку улюбленого поета або альбом із репродукціями улюбленого художника? Сміятися, коли не знаєш, чи зможеш поїхати у велике місто і навчатися в інституті чи університеті? Сміятися, коли немає впевненості в завтрашньому дні?».

Бібліотекар. Сміятися!!! Адже саме сміх урятував людство від загибелі. Сміявся Езоп, сміявся Остап Вишня. А чи легке було їхнє життя? А хіба не сміявся віками наш народ, не співав веселих пісень, не розповідав дотепних анекдотів, не нищив Шевченковою сатирою світове зло? Сміх допоміг здобути волю. Коли людина сміється, вона стає вільною та незалежною. Коли людина сміється , вона незалежна. Коли людина сміється, вона подолає труднощі, негаразди. Китайський філософ сказав: «Скаржитися на неприємну річ – це подвоювати зло, сміятися з неї – це нищити його». Сміх не може бути дозований і прогнозований як календарь стрижки волос.

Учень. Закликав бути веселим і мудрий Соломон: «Як міль – одягові, а черв?як – дереву, так печаль шкодить серцю людини», – застерігав він людей. Бібілотекар. Цікавою здається думка Дмитра Писарєва: « Де немає сміху, там немає надії на оновлення. Де немає сарказмів, там немає і справжньої любові до людства». Тож давайте сміятися! Хай сміх освітлює обличчя! Хай допомагає нам стати щасливими, досягти успіху, здобувати освіту, стати заможними, знайти своє кохання, бути завжди вільним, жити з вірою в серці, що краще буде всім, а не лише комусь! Хай гаслом сьогоднішнього свята сміху будуть такі вислови: « Засміятися щирим, світлим сміхом може лише глибока, добра душа» (М.Гюго); «Веселим будь і не сумуй – тримається на цьому світі» (Омар Хайям). У народі кажуть: «Життя прожити – не поле перейти». Було таке, що замість душевного тепла, доброти, роз`їдали серця непорозуміння. Гумор, прекрасний український гумор, який живив нашу літературу, став її невідємною частиною. Пригадаймо прекрасний твір, що започаткував нову українську літературу, і його автора.

ІІ. Сценка з «Енеїди» І. Котляревського.

Сценка п’єси Г. Квітки – Основ’яненка «Сватання на Гончарівці». Любить наш народ гостре, дотепне слово. Послухайте і переконайтесь…

ІІІ. Учні розказують гумореску Анатолія Коропенка

«Смертельний рахунок»:

Втратив сон чомусь Мартин
Не спить цілі ночі…
Лиш лежить і кліпа в стелю,
Аж вилазять очі
Лікар дав йому пораду
- Спробуй рахувати.
Доки дійдеш до десятка, -
Станеш засинати.
Звечора Мартин заліг,
Впхнув у вуха вати,
Що б ніхто не заважав,
І став рахувати:
- Раз… за хату не платив,
Мабуть, із півроку,
Веселять колись до біса,
Матиму мороку!
Два… Із ЖЕКу щот прийшов
За гарячу воду.
Бо відключать, і не писнеш.
Взяли таку моду.
Три… реклама та страшна,
Як газ затухає…
Смажиш яйця!… тю-тю,
А газу нема!
Що там далі?…
А… чотири, не дають зарплати.
В кума вчора брав троячку,
Треба віддавати.
П’ять – печінка,
Шість – дружина не дає дихнути
Сім – дочка скінчила школу,
Треба кудись впхнути…
Господи, хіба заснеш?
Аж у піт кидає…,
Той щасливий, хто хропне!
Він проблем не має!
Щось мені порадив лікар
Небезпечні ліки…
До десятка доки дійдеш,
То заснеш навіки!

Жорина мрія

Каже вчитель на уроці
Патланеві Жорі:
- Намолов ти нісенітниць
У домашнім творі.
Вже кінчаєш клас десятий.
Мислити не вмієш.
А що вийшло? Ти надряпав
Лиш одну сторінку.
Ось ти пишеш: «Я мєчтаю
Підшукати жінку,
Щоб для мене підходящі
Мала внєшні дані,
Щоб робила в гастрономі,
Чи у ресторані, _
Із такою буде класна
У сім’ї житуха».
Я читаю і у мене
Червоніють вуха.
- Це такі нікчемні мрії
В хлопця молодого?
Ти один лиш дописатись можеш до такого.
- Чом один? – скривився Жора, -
Це в якому смислі…
Я писав, а батя збоку Підпрасовував мислі.

IV. Бібліотекар пропонує провести конкурси на краще вимовлену скоромовку типу:

Прийшов Прокіп – кипить окріп.
Як при Прокопі кипить окріп,
Так і без Прокопа кипить окріп.

Рапортував – недорапортував, до рапортував – зарапортувався.

І пам’ятаймо слова Миколи Гоголя: «Засміятися щирим, світлим сміхом може тільки глибока, добра душа».

V. Конкурс жарти-загадки

1. Що в Бориса спереду, а в Гліба позаду?
2. Під яким деревом сидить заяць під час дощу?
3. Коли людина буває в кімнаті без голови?
4. Коли висить, коли стоячий, раз холодний, раз гарячий.
5. Що станеться з блакитним шарфом, якщо його покласти у воду на п'ять хвилин? Кращі анекдоти до 1 квітня
6. Яке слово починається з трьох букв "Г" та закінчується трьома буквами "Я"?
7. Що належить вам, однак інші ним користуються частіше, ніж ви?
8. Назвіть п'ять днів, не називаючи чисел і назв днів.
9. Яке слово з 11 літер усі пишуть неправильно?
10. Що завжди збільшується та ніколи не зменшується?

Кращі афоризми до 1 квітня

11. Чому білі ведмеді не їдять пінгвінів?
12. На яке запитання не можна відповісти "так"?

VI. Конкурс на краще знання народних усмішок, жартів, анекдотів.

Відповіла
Сидить бідна дівчина, обідає. Аж зайшов великий, пре розумний панисько і позіхнув на весь рот, навіть не закривши його. - Ой, паноньку, ви ще мене з’їсте, – сказала, жартуючи, дівчина.
- Я телятини не їм! – гордо відповів панок.
- Ой, я забула, що осли тільки сіно їдять, – відповіла, усміхнувшись, дівчина.

Не пробував
Питають козака, що тільки-но прибув на Запоріжжя: - Письменний? Читати вмієш?
- Не знаю, можливо, вмію, але я ніколи не пробував.

Смішинки про школу

Нічому не навчили
Маленький хлопчик вперше пішов до школи.
- Ну, і чому ж тебе, синку, навчили?
- Нічому, – зітхнув першокласник. – Звеліли завтра знову прийти.

Не піду до школи
Не піду до школи! – заявив хлопчик батькам після першого дня навчання.
– Ні читати, ні писати я не вмію, а розмовляти мені не дозволяють.

Економія
Після закінчення навчального року другокласник Петрик прибіг додому і радісно закричав:
- Тату, мамо, я зробив для вас економію!
- Яку економію?
- Вам не доведеться цього року купувати мені підручники!
- Чому?
- Я залишився ще на рік у другому класі.

Збірка веселинок Грицька Бойка

Пояснила
— Чого увесь урок ти, Лідо,
пасешся в зошиті сусіда?
— Перевіряю я Семена:
чи вірно він списав у мене?

Як невдаха виступав
— От я вчора виступав!
Ви б почули, як співав!
Хоч немає слуху,
Я горлав щодуху:
До-ре-мі-фа-соль-ля-сі!
Голос мій почули всі!
А скінчив — що сталось! —
З місць усі зірвались,
Сцену ледь не рознесли,
А мене вхопили —
Аж на вулицю несли
І вже там... набили!

Друге місце
— От я біг на лижнім кросі —
Не віддихаюсь і досі!
Друге місце я зайняв,
І татусь мене обняв...
— Ну, а бігло ж вас багато?
— Бігли вдвох ми: я і тато!